У випуску програми "Топ Міста" наші журналісти дослідили одну з важливих сторінок історії Кам’янського — трансформацію Свято-Миколаївського собору в часи радянської влади.

Зведений у 1894 році за проєктом архітектора Леоніда Бродницького, собор вражав естетикою неоруського стилю: з шатровими завершеннями, кокошниками та багатим цегляним декором. Проте вже у 1929 році храм був закритий — формально "на прохання робітників заводу ім. Петровського". У його стінах відкрили музей революції, де поруч із експозиціями документів, зброї та типографії було встановлено маятник Фуко — як символ "наукового атеїзму".

У газетах того часу звучали гучні заяви: " Місто Кам’янське, будучи крупнішим промисловим центром і населеним переважно робітничим класом, не може в жодній мірі дозволити, аби на 12-му році Радянської влади, за нинішньої культурної революції у нас в країні було би дозволено існування молитовних будинків у Кам’янському – цих вогнищ розповсюдження дурману та мракобісся ".

Після нетривалого періоду відновлення богослужінь у роки нацистської окупації, в 1962 році в соборі відкрили Музей історії міста Дніпродзержинська. Вівтарний простір використовували для проведення "піонерських посвячень", а в експозиції були партійні документи, зразки зброї, пропагандистські стенди. Замість церковних інтер’єрів та розписів з’явилися пам’ятник Леніну та барельєф Дзержинського з написом: "Його ім’ям назване наше місто".

Краєзнавець Дмитро Кубанов та Світлана Донченко, професорка ДДТУ та колишня працівниця музею (1975–1986), розказали багато цікавих деталей про ті часи коли в соборі працював музей.

Більше — у новому випуску програми "Топ Міста".

Матеріал підготовлено за участі краєзнавця Дмитра Кубанова та на основі видання "Перлина Придніпров’я: Свято-Миколаївський Кафедральний Собор м. Дніпродзержинська (історичного Кам’янського)", автор — архімандрит Арсеній Бочкарь.